БЕРЕГ ЭТОТ И ТОТ. МЕЖДУ НИМИ РЕКА МОЕЙ ЖИЗНИ
Хижі птиці летять зі Сходу На червоному тлі пожеж, — Бачу, бачу Твою Голготу І звідціль, з моїх мертвих меж. Скитський вітер гуляє й нині, Як тоді, пам’ятаєш Ти? А степи Твої знов — пустині, Хіба тільки нове — хрести. Проорало глибоким плугом, Кров’ю сіяв новий сіяч, — Дике жито прийдеться другим Тяжко жати під … Читать далее
Я знаю силу слова — воно гостріш штика і швидше навіть кулі, не тільки літака. Воно проміння швидше, в нім — думка й почуття. Воно іде в народи для вічного життя. Коли це слово — зброя, як день, що не схолов, коли живуть у ньому ненависть і любов. Воно влуча як куля, ця зброя золота, … Читать далее
Движется нахмуренная туча, Обложив полнеба вдалеке, Движется, огромна и тягуча, С фонарем в приподнятой руке. Сколько раз она меня ловила, Сколько раз, сверкая серебром, Сломанными молниями била, Каменный выкатывала гром! Сколько раз, ее увидев в поле, Замедлял я робкие шаги И стоял, сливаясь поневоле С белым блеском вольтовой дуги! Вот он – кедр у нашего … Читать далее
Ця жінка була унікальною: українкою по духу і за походженням, хоча і народилася під Москвою та спілкувалася довгий час російською. Завжди елегантною, тендітною і трохи ексцентричною. Її очі світилися цікавістю до всього, наївністю і мудрістю водночас. Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона причарувала багатьох чоловіків, а віддала своє серце тільки одному. … Читать далее
За вiкнами день холоне, У вiкнах — першi вогнi… Замкни у моїх долонях Ненависть свою i гнiв. Зложи на мої колiна Камiння жорстоких днiв, I срiбло свого полину Менi поклади до нiг. Щоб легке, розкуте серце Спiвало, як вiльний птах, Щоб ти, наймiцнiший, сперся, Спочив на моїх устах. А я поцiлунком теплим, М’яким, мов дитячний … Читать далее
Л.Мосендзові Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, А в мене світло і вікно наростіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя — холодний світлий став Без темних вирів і дзвінких прибоїв, І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь горить … Читать далее
Махнуть рукою! Розіллять вино! Хай крикне хтось, хай буде завірюха, — Ах, як я хочу віднайти вікно У сірім мурі одностайних рухів! А в тім вікні нехай замерехтить Чиєсь облічча – вперте і сміливе, Щоб знов життя – на довго чи на мить – Розколихалось хвилею приливу. Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий, Переплиснувся найсвітлійшим … Читать далее
Топчуть ноги радісно и струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий віддатись поцілункам! В день такий цілим натхненням жить! П’яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча, — І тримтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоняєтся просторам І … Читать далее
Сьогодні кожен крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних. Любов – лише тобі. А це її уламки. Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закрітої душі і рамку … Читать далее
Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, З якої ви п’єте: змагайся і кріпись! І ми їх даємо не у залізнім гимні, У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. Бо швидко прийде день і у завісі димній Ви … Читать далее